Урок 126-127
Обробка коміра – стійки.
Вшивання коміра у горловину
Важко уявити
сучасний одяг без коміра. Відомо, що до середніх віків людство обходилося
без нього. І лише у XIII столітті на вирізі горловини з'явилася
вузька смужка, яка поступово еволюціонувала до коміра-стійки і усіх інших,
відомих нам тепер. Різноманітність комірів дуже велика. Але великі або
маленькі, із заокругленими або гострими кінцями - усі коміри можна розділити на
три типи.
ОСНОВНІ ПРАВИЛА РОЗКРОЮ І ПОШИТТЯ
КОМІРА
·
Комір повинен точно
відповідати вирізу горловини. Це означає, що зміна зрізу горловини при примірці
тягне за собою коригування коміра. Комір потрібно зробити відповідно ширшим або
вужчим.
·
Майже всі коміри
складаються з двох деталей: верхнього коміра (це та деталь коміра, яка в
готовому виробі лежить зверху) і нижнього коміра.
·
В більшості
випадків комір має тільки одну викрійку. За цією викрійкою кроять і верхній, і
нижній коміри.
·
Щоб комір добре
лежав, верхній комір повинен бути трохи ширшим і довшим за нижній комір. Тільки
тоді він не буде занадто обтягувати нижній комір і його кути не будуть
загинатися вгору. Наскільки потрібно збільшити верхній комір в порівнянні з
нижнім, залежить від форми коміра і від тканини. Розміри плаского коміра або
коміра з тонкої тканини збільшуються в меншій мірі, ніж розміри
стоячо-відкладного коміра або коміра з товстої грубої тканини. Тому кроіть
верхній комір з більшими припусками по зовнішніх зрізах, ніж нижній
комір.
·
Майже всі коміри
дублюються прокладкою. Як правило, прокладкою дублюється нижній комір.
Прокладку (флізелін) кроіть в тому ж напрямі поздовжньої нитки, що і комір.
Дуже великі коміри, які носять як піднятими вгору, так і опущеними, добре
стоять, не справляючи враження накрохмалених, якщо звичайну прокладку доповнити
припрасованою або приметаною прокладкою волюменфліз.
Домашне
завдання:
Зробити комір та з`єднати його з виробом на зразках
1:4
Комментариев нет:
Отправить комментарий