Урок 154
Обробка коміра – стійки.
Вшивання коміра у горловину
Важко уявити сучасний одяг без коміра. Відомо, що до середніх віків людство обходилося без нього. І лише у XIII столітті на вирізі горловини з'явилася вузька смужка, яка поступово еволюціонувала до коміра-стійки і усіх інших, відомих нам тепер. Різноманітність комірів дуже велика. Але великі або маленькі, із заокругленими або гострими кінцями - усі коміри можна розділити на три типи.
ОСНОВНІ ПРАВИЛА РОЗКРОЮ І ПОШИТТЯ КОМІРА
· Комір повинен точно відповідати вирізу горловини. Це означає, що зміна зрізу горловини при примірці тягне за собою коригування коміра. Комір потрібно зробити відповідно ширшим або вужчим.
· Майже всі коміри складаються з двох деталей: верхнього коміра (це та деталь коміра, яка в готовому виробі лежить зверху) і нижнього коміра.
· В більшості випадків комір має тільки одну викрійку. За цією викрійкою кроять і верхній, і нижній коміри.
· Щоб комір добре лежав, верхній комір повинен бути трохи ширшим і довшим за нижній комір. Тільки тоді він не буде занадто обтягувати нижній комір і його кути не будуть загинатися вгору. Наскільки потрібно збільшити верхній комір в порівнянні з нижнім, залежить від форми коміра і від тканини. Розміри плаского коміра або коміра з тонкої тканини збільшуються в меншій мірі, ніж розміри стоячо-відкладного коміра або коміра з товстої грубої тканини. Тому кроіть верхній комір з більшими припусками по зовнішніх зрізах, ніж нижній комір.
· Майже всі коміри дублюються прокладкою. Як правило, прокладкою дублюється нижній комір. Прокладку (флізелін) кроіть в тому ж напрямі поздовжньої нитки, що і комір. Дуже великі коміри, які носять як піднятими вгору, так і опущеними, добре стоять, не справляючи враження накрохмалених, якщо звичайну прокладку доповнити припрасованою або приметаною прокладкою волюменфліз.
Домашне завдання:
Зробити комір та з`єднати його з виробом на зразках 1:4
Комментариев нет:
Отправить комментарий